борг

-у, ч.

1) Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг.

2) Сума непогашеного фінансового зобов'язання.

••

Безнаді́йні борги́ — у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть.

Вну́трішній борг — сума коштів, що їх отримано від випущених, але ще не погашених державних позик.

Держа́вний борг — загальна сума заборгованості держави.

Держа́вний капіта́льний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу ще не настав.

Держа́вний пото́чний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу настає в поточному році.

Довготерміно́вий борг — заборгованість, погашення якої передбачається через тривалий відрізок часу.

Забезпе́чений борг — борг, гарантований заставою.

Зо́внішній борг — фінансові зобов'язання держави на певну дату стосовно іноземних кредиторів.

Консолідо́ваний борг — частина загальної суми державного боргу чи боргу підприємства.

Націона́льний борг — а) внутрішній та зовнішній борг центрального уряду; б) сума усіх внутрішніх боргових зобов'язань, в тому числі державних.

Преференці́йний борг — борг, що його сплачують в першу чергу.

Спі́рний борг — борг, відшкодування якого викликає сумнів, оскільки боржник висуває заперечення проти його виплати.

Субордино́ваний борг — позика, відносно якої договірним порядком погоджено, що в разі ліквідації або банкрутства боржника сплату буде здійснено після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

Сумні́вний борг — дебіторська заборгованість, не погашена вчасно і не забезпечена заставою та гарантіями.